Над степом літала орлиця,
Над степом вона клекотала
І, наче чарівная жриця,
Нікого вона не благала.
І все навкруги чарувала:
І сонце, і вітер, і небо,
Як пісню свою зачинала,
Що лунко дзвеніла над степом.
Не знали, що пісня та дивна –
Жалоба, що в серці томиться.
Не птах, а неначе царівна,
А горе палає, іскриться.
І лебедем вниз не порхнула –
Над степом орлиця літала.
Час линув – вона не забула..
І пісня лунала…лунала…
10.2001
Орлиця
© Copyright: Ирина Милева, 2010
Свидетельство о публикации №110080904390
Свидетельство о публикации №110080904390
Рецензии