Леді,що сиділа на барі
Ти вилила мені душу
Очі у воді твої карі
Тебе пожаліти я мушу
Тебе не питаю нічого
Сама,що захочеш покажеш
Мені дуже добре від того
Що рани свої всі розкажеш
Душею я зовсім не бідний
Й пораду тобі можу дати
В ці миті для тебе я рідний
Й,що сталось я можу пізнати
І слухаю сльози дівочі
Й про себе відразу гадаю
І просяться сльози крізь очі
Про тебе незнаючи знаю
І слухаю,слухаю біль
Не можу їй допомогти
І сипле в серце собі сіль
І вимушений я піти...
Леди, що сидила на бари...
© Copyright: Юрий Микрюков, 2010
Свидетельство о публикации №110080605271
Свидетельство о публикации №110080605271
Рецензии