Дорога в нікуди - пустеля біла,
Це не надія - це лише міраж,
І віра - кольоровий лиш вітраж
У вікнах церкви, що давно згоріла.
Я в небеса так високо злетіла,
За сорок днів пустелю перейшла,
Ще більшу пустку у собі знайшла.
Пустеля серця, ця пустеля біла,
Мов стіни остогидлої кімнати.
Я вчора розівчилася літати,
Моя душа, мабуть, до тла згоріла…
Моя душа, мабуть, до тла згорiла
© Copyright: Железная Клизма, 2010
Свидетельство о публикации №110080106685
Свидетельство о публикации №110080106685
Рецензии
