Мабуть, вже досить цих пустих, безглуздих дій,
Бо ми приречені, і доля нам призначена
В потоці несподіваних подій,
В рутинності слів наших неозначених.
За поглядом сховалася печаль,
А за вікном мете лиха хурделиця.
В буденності мій образ ти запам’ятай,
Неси туди, куди твоя дорога стелиться.
Бо вирішено все давно за нас,
Широкії дороги розбігаються.
Шалено і неспинно летить час,
Лиш кінчиком руки тебе торкаючись.
І досить вже безглуздо сподіватись,
Болить ще рана полум’ям обпечена.
Не треба вже в минуле повертатись,
Бо все призначено. І ми – приречені.
23.11.2008
Приречення
© Copyright: Катя Мельник 12, 2010
Свидетельство о публикации №110080105333
Свидетельство о публикации №110080105333
Рецензии