Молитва до мови

МОЛИТВА ДО МОВИ

за Катериною Мотрич

Мова українська! Свята праматінка мого народу! Від слова Божого, славних пращурів, неба і землі, вогню і води, спеки і дощу, грому і блискавки, сонця і місяця, хмар і зорi, хлібних ланів, квітучих садів, співу пташок, тиші і вітру народжена.

Мова рідна! Мудра берегиня, що не даєш згаснути земній славі народу нашого, дбаєш про нього, згуртовуєш його, тримаєш на неосяжній висоті небесного Олімпу волелюбності i гордості духу.

Мова! Одвiчна суть наша у своїй неподiльнiй трiйцi, бо єси любов, віра i надія! Ти стоїш на чатах вівтаря духовного храму i не впускаєш злих духів виродження, скверноти та ганьби, висвячуєш нарід спасенними молитвами, вогнем очищення та святими водами, щоб не змалів i не перевівся рід наш прадавній. Ти множиш цей люд веселий i щирий, святоруський, багатий талантами та невмирущими скарбами традицій і пісень, наповнюєш душі Божественним сяйвом сонячно-небесним, бо то є кольори життя i вищого знамення.

Мова наша! Життєдайна криниця на неосяжній дорозі людської долі. Твої джерела б’ють з правічних глибин матінки Землі, тому й вогненна така. Купаються в тобі нiчнi зорi, тому й чарівна така. Кохаються в тобі вуста матері, тому й ласкава така. Ти зцілюєш втомлених духом, даєш силу й наснагу, здоров’я та довгий вік, даруєш безсмертя тим, хто живе тобою, вдихає тебе, молиться словом твоїм.

Мова наша! Пресвята й незаймана діва! Ординцями по степах гнана, на курних шляхах переймана, ворогами нищена, запроданцями зваблена, невігласами спотворена, у рідному домі ув’язнена, на відкуп віддана, чужою вірою спаплюжена, у рабстві упокорена.

Мова наша! Недоросла зрiлостi, у муках виснажена, жебрачкою залишена, передчасно змарніла, онуками-покручами зневажена. Стражденниця, великомучениця, мати рідна, до Сибіру й на Колиму заслана, у Соловецьких ямах гноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом розчавлена, стонадцять разів розстріляна, Чорнобильським порохом припорошена, братським народом висміяна.

Мова наша! Самотня калина зі зламаним гіллям і всихаючим корінням, знеславлена твоїм сім’ям звироднілим, що вродило не в квітучих садах, де янголи витають, а у валуєвськім тирловищі, де густо родить чортополох забвення, осот безпам’ятства, блекота байдужості, кукіль дрiбномислення, будяк бездуховності, глід рабської покори, прибиті отруйним порохом повільного вимирання та смерті. Настав же, Боже, золоті плуги часу i дай силу плугатарям твоїм переорати той бур’ян.

Пробач нам, мова! Пробач гріхи наші вiльнi й невiльнi, великі й малі, пробач той звабний плід та отруйне зілля, що увійшли у нашу кров та плоть і густо вродили, на горе нащадкам. Захисти i онови цю велестраждальну землю, на якій Диявол правив свій бенкет, де здичавiлi й сп’янiлi янголи забули Бога свого та святі закони. Пробач нам, негідним нащадкам великого козацького роду, що увірили лукавим пророкам землі чужої, зрадивши своїм власним.

Повернися, єдина, до нас, до кожної оселі та родини, де б ми не були. Викликаємо тебе з нетрів забуття, віруємо в силу твою, освячуємо щирістю наших душ та вогнем сердець, відданою любов’ю синів i доньок, цілуємо лик твій святий i скорботний, панно наша, берегине, мова українська!

Почуй! Воскресни! Відродись! Заквiтни вічно живим i молодим народним словом. Поверни нам пам’ять свого роду, дай віру й натхнення, впевненість в собі, освіти морок наших душ, відведи спокусу та очисти від скверни цю древню святоруську землю, Русь-Україну, возвелич і порятуй на віки вiкiв. Амінь!


На главную http://www.stihi.ru/avtor/ut5nc