Осмеркнуло... Перевод Виктории Тимашовой

Осмеркнуло. Пульсує в скронях живчик...
Напевно, розстібну затісний ліфчик
І, взявши в руку чарівний олівчик,
Занурюсь у словесне окуття...
Як восьму вправно збамкають куранти,
Мій цуцик Ерні з'їсть за прейскурантом
І знову буде досить толерантно
Смішне моє відстежувать буття...

Блощицю зловить - хобітну комаху,
Або згризе азартно костомаху...
Він не вважа хазяйку за невдаху,
Що любить сніжно-біле і блават...
Хазяйка не малює перспективи,
Та цуценя усі імперативи
Виконує належно. Й позитиви
У тому, що єством кричить : "Віват!"

Хай спить дружок. Він виконав команди.
А я порину у мрійливі мандри -
На море, під розкішні олеандри,
Змінивши одяг свій на негліже,
Негліжуватиму усе нещасне -
Я в цьому світі народилась вчасно!
І люстра місяця в вікні не згасне,
Хоч світло в хаті вимкнене уже.

Співай же колискову, дивна феє!
Розніжуся в обіймах у Морфея,
А може знову виникне ідея
До ранку амбіційно віршувать?
Пірнути у життєвий балаганчик,
І, поки блимає в душі каганчик,
І, поки у душі співа органчик,
Земне й небесне в віршах віншувать!



                Перевод Виктории Тимашовой

                http://stihi.ru/2010/07/18/5180


Темнеет... На висках забьется живчик…
И я ослаблю надоевший лифчик,
Возьму волшебный карандашик в руки
И погружусь в словесность океана…
А стрелка вновь к восьми на острие,
Собачка Эрни съест меню свое,
И будет терпеливо, толерантно
Вновь наблюдать чудное бытие.

Букашку щелкнет, муху, муравья,
Сгрызет азартно хрящик за меня,
Ведь неудачница – совсем не я,
Я синь люблю и белого разлив…
Хозяйка не рисует перспективы,
И пес моих команд императивы –
Под козырек. Мне слышится игриво:
«Виват!» – что, несомненно, позитив!

Пусть спит, дружок. Он выполнил команды,
Я погружусь в мечты об олеандрах
И бесконечных вОлнах – синих мантрах,
Сменю одежду я на неглиже,
Все несчастливое одену в мини,
В мир вовремя пришла – горжусь отныне!
И блик луны, как продолженье линий
В окне… Хоть верхний свет погас уже.

Спой колыбельную, ночная фея,
И я разнежусь под рукой Морфея,
И, может, снова посетит идея –
До самого рассвета рифмой жить!
Нырну в чудесный жизни балаганчик,
Пока сиренами звучит органчик
И теплится в душе моей каганчик,
Земное и Небесное любить!