По слідах Снігової Людини
Я кудись собі стежкою йду,
І оголені вітром вершини
Поринають у темряву сну.
Чи в майбутнє я йду, чи в минуле –
Зупинився під зорями світ,
Бо здається мені, що ступаю
Я щокроку у власний свій слід.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.