В минуле дощ мої думки змиває…
В минулому і кава… і місток…
Чи є там я?... Мене там вже немає…
Є дощ… і є ним зірваний листок…
На зустріч – церкви дзвін... і сміх дитини…
Так… Мимо мене… В сиву каламуть…
Симфонія дощу – це щось єдине…
Печаль і радість разом… В тому суть…
Майбутнє виливається в минуле…
Вода собою прибиває пил …
І віриться, що ми і є, і були…
І вистачить нам розуму, і сил…
І буде завтра… Буде сміх дитини…
Буде дорога… й затишний місток…
І чистий дзвін… І поклик журавлиний…
І десь зірветься наново листок…
Верба через перила коси кине
Стрункий свій стан закриє аж до ніг…
І буде дощ… І в нього все порине…
А я… Почую серцем її сміх…
В минуле дощ моi думки змива
© Copyright: Виктор Дульчак, 2010
Свидетельство о публикации №110072903293
Свидетельство о публикации №110072903293
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.