Зупинка серед поля у степу
Така небажана, така незрозуміла;
І дихала земля дурманом полину,
Верба на обрії стояла посивіла.
Здається, ніби зупинився час,
І я потрапив в вікове провалля -
Ось чумаки ідуть по сіль якраз,
І хтось серед возів на кобзі грає…
Тут майже все, як і століття тому, -
Лише занапастили дамбами Дніпро;
І дід іде в Катеринослав, до дому,
Всміхаючись зустрічному авто.
Та ось прокинувся могутній дизель,
І знову за вікном міняються міста -
Феєрія степів у глибіні ілюзій:
Така велична і така жива.
13.03.2007
Свидетельство о публикации №110072804039