Поклик

               
Срібний  плескіт  води. А  над  нею –
волошкова  така  глибочінь . . .
І  схилились  над  хвилями  верби,
наче  в  гойдалці  вітер  спочив.

І  немає  вітрил,  щоб  струною
забриніли  і  пружно  несли,
щоби  піна  бурхлива  сувоєм
виривалася  з-попід  корми.

Щоб  сп’яніти  від  галасу  чайок,
від  повітря, що  дух  забива.
Щоб  турботи  усі  стали  зайві,
стали  зайвими  навіть  слова . . .

Мірний  плескіт  води. Теє  ж  небо.
Душу  вабить  стрімка  далечінь.
Вирій кличе, мов  птаха, до  себе,
а  земля  мовить:  "Сядь, відпочинь!». .
               


Рецензии
интернетовска ж сорока -
кто родился...
...тока-тока!
тоже очень белобока...
певчий ник не без намёка...
соло, соло, соло... вей!
эй, - украинских кровей!!
пожеланий добрых ей -
кто услышит, - не жалей!!!

вот узнать - и забежать: добры мысли б не зажать...

соловейку, чом літаєш,
й так все видивляєш;
що, пташинонько, справляєш:
чи натхнень шукаєш???

а й знаходить! бо сідає,
до пюпітру наче;
й вся округа завмирає:
він, — сміється, плаче...

мов зі скрипки то, не з горла:
з дива видобуті в злуки;
і тримають, ліпш за руки,
звуки, — почуттям на жорна!

як-то соловей співає,
голосочок Божий;
як в той спів душа вплітає
свій, — до його схожий!!

соловейко, віще звище,
сам цим щастям сяє;
сіра пташка, "сіра мишка":
світ — перевертає!!!

Зозуля Юрий Павлович   01.02.2020 11:44     Заявить о нарушении
Благодарю, Юрий Павлович!
Я и сорока, и воробей, і сіра пташка, і сіра мишка:)))
Збираю собі крихти радісті, шукаю безумовно гарне й яскраве:)))
Щиро вітаю Вас на моїй сторінці!
Пробачте, що не забігаю - не встигаю:)
Ваша землячка!

Соловей Заочник   01.02.2020 16:56   Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.