Марiя

Вісімдесят! З них кожен божий день
Ти дарувала тим, кого любила,
І в сотнях щирих лагідних пісень
Ти доброті і людяності вчила.

І мить за миттю, і за роком рік
Ти для дітей й онуків проживала.
За нелегкий, але щасливий вік
Про себе ти ніколи не згадала.

Ви пам`ятаєте рум`яні пиріжки,
Що тисячами усім нам ліпила?
І втому від недоспаних ночей
Вона назавжди в усмішках втопила.

Згадайте як раніш за сонця світ
Вона сніданок дітям готувала.
Бажали люди їй «многая літ» -
Вона ж їх нам усі подарувала.

І біль, і радість, успіхи й печаль
Відчує серцем, серцем зрозуміє.
Немає з нами дідуся, нажаль,
Але я вірю: він за нас радіє!

Поглянь на руку: пальців п`ять на ній,
Як п`ять дітей, яких ти народила.
Можливо, в кожного десятки й сотні мрій,
Та спільна: щоби ти була щаслива!

Хай бачать всі, що у твоїх очах
Душа залишилась такою ж молодою!
Важкий, тернистий і безсонний шлях
Подоланий з усмішкою тобою.

Ми під твоїм крилом – одна сім`я.
Родино, чуєте! В нас материна сила!
І на коліна перед нею стану я
За мою матір, трьох дочок й два сина.
08.05.2010