Останній промін промайнув по скелях,
Малюючи казковий збіг тіней.
Розтанув на барханах у пустелях
Міраж, колись прохдивших людей.
Лише маленький вогник біля юрти,
Немов би розчинився у часу -
Колись шляхом цим шли монголів гурти,
Копитами здіймали пилюгу.
Століття промайнули після того,
Залишились лиш скелі та пісок,
І вічна біла юрта край дороги,
Та вогник, що продовжує дарить тепло.
26.08.2008
По мотивам творiв Чингiза Айтматова
© Copyright: Михаил Коломиец, 2010
Свидетельство о публикации №110072502408
Свидетельство о публикации №110072502408
Рецензии