Генерал сивий на ворога йде,
Хоч і військ у нього небагато.
Але він із бою не піде –
Не буде землю свою віддавати.
Сміливі гусари вийшли вперед,
Піхотинці з боків прикривають.
Останній ряд – артилерія
І звістка: «Вороги нападають!»
Кривавий бій – перші ряди
Кавалерії вже упали.
Але здаватися не можна –
Тому війна так довго тривала.
Славна кіннота поле вкриває –
Бій триває далі.
Бо завжди вояки наші
Переможну надію мають.
Артилерія вся вже горить,
Та й піхотинців не сила.
Вони захищають генерала.
Його життя – головне. Із тилу
Виходять коп'єносці ворожі.
Падає останній полк воєнний.
Беруть генерала у полон.
Враг піднімає меч здоровенний,
Радий, що переміг.
Плаче генерал та не програшу плаче,
А тим солдатам, що за нього пішли
Кров свою проливати. Наче…
Всі вони – брати.
В ДДАН СТЬ
© Copyright: Василий Малышка-Луговой, 2010
Свидетельство о публикации №110072004838
Свидетельство о публикации №110072004838
Рецензии