заходжу в метро. Їду собі недалечко. десь півгодини. Виходжу.
стою на крилечку, дивлюся угору і трохи шось падає вниз.
наче крила. Біжу та спіткаюсь, лечу наче віник із хати. Знаходжу.
тобі придивляюсь, а може підійдуть! Трохи накриво, але ж відлетиш...
пускаю тебе, наче вітер із рук ми пускали тоді на платформі.
і вітер той був, наче різаний знизу собака. Страшненько.
на той час ти троянди мені дарував, наче бджілка була я в бутоні.
наче казка воно все було, наче в іншому світі - гарненько.
Крила
© Copyright: Призрачный Тюльпан, 2010
Свидетельство о публикации №110071900782
Свидетельство о публикации №110071900782
Рецензии