Там де верба купала довгі коси,
В ставу, що проти сонця мерехтів,
Сказав:"Я повернусь, коли настане осінь"...
А може, ти не те сказать хотів...
Сідало сонечко за греблею у лози
І солов'я звучав дзвінкоголосий спів
Шепнув:"Моя кохана, витри сльози"
Я відчувала, інше щось сказать хотів.
Уже і літо відшуміло грозами
І журавлиний ключ останній відлетів
Сніжинка станула сльозою на долоні...
Ти не сказав про те, про що хотів...
Плейкаст на этот стих:
з минулого
© Copyright: Зоя Приймакова, 2010
Свидетельство о публикации №110071903939
Свидетельство о публикации №110071903939
Рецензии
Уже и лето отшумело грозами,и журавлиный клин последний улетел.
Слезой снежинка стала на ладони. Ты не сказал о том, о чем хотел.
Щиро дякую! Гарний вiрш, сподобався. Щасливих рокiв! ЗИМа
Зоя Майер 19.08.2013 13:12 • Заявить о нарушении
Слезой снежинка стала на ладони. Ты не сказал о том, о чем хотел.
Щиро дякую! Гарний вiрш, сподобався. Щасливих рокiв! ЗИМа
Зоя Майер 19.08.2013 13:12 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 26 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.