Ніколи ти не смій комусь сказати:
Що сил нема і що життю кінець.
Тю, це лиш момент дурного стану,
Пройде із часом це, життю ще не кінець.
Життя іде, хоч і не так як прагнем ми ,
Це не страшне, адже ми не одні,
Згадай свою родину , своїх кращих друзів.
Усі пригоди ваші разом, пригадай,
Все що було хорошого й не дуже.
Все прокрути в думках і лиш тоді ти зрозумієш,
Що ця хандра пусте і що всьому ще не кінець...
Никогда не смей сказать
© Copyright: Павло Бобик, 2010
Свидетельство о публикации №110071500400
Свидетельство о публикации №110071500400
Рецензии
