Ми за життя боротися повинні,
Воно дароване нам тільки раз.
Лиш тільки рук не опускай на серидині,
Крокуй упевнено ти раз у раз.
Крокуй мій друже, та дивись під ноги,
Щоб не спіткнутись у не вдалий час.
А головне,ніколи інших не збивай з дороги,
Бо можуть збити і тебе не раз.
Та знай якщо впадеш ти друже,
Я підіймати буду тебе кожен раз.
Адже ти дорога людина мені дуже,
Хоч може й не помітно це ввесь час.
Я хочу друже щоб запам'ятав ти,
На все життя мої прості слова.
Живи ти так, щоб в старості згадав ти,
Що був не сам, що дружба ще жива.
Лутшему другу
© Copyright: Павло Бобик, 2010
Свидетельство о публикации №110071500220
Свидетельство о публикации №110071500220
Рецензии