А інколи -
Ти зрозумієш -
Я закохана в тиші спів.
В напівмороці знову п'янієш,
Навпомацки сторінками,
Від дотику шаленієш,
Тамуєш подих зупинками -
І ринеш у вихор
Слів.
Що змішане,
Вже залишене,
Засвічене,
Недолічене
У нестримному бігу думок?
Закрий очі - дізнаєшся,
Розіб'єш той залізний вінок,
Срібно-блискучий,
Гострий, палючий,
Що розум скував.
Ти, мабуть, відчуєш,
Як прокидаєшся,
Як натхнення торкається скронь,
Але зажди:
Як завжди -
Кудись зник візерунок з долонь,
Мед в очах
Так підступно розтав,
Теплом став,
І ти в снах
Поміж тисяч безсонь.
Iнколи
© Copyright: Александра Давыденко, 2010
Свидетельство о публикации №110071300805
Свидетельство о публикации №110071300805
Рецензии