Свiтом мандрує любов,
Серце самотнє шукає.
Хто її в серце впускає
Той своє щастя знайшов.
Рiзна буває вона:
Часом, нестримно вирує,
В усмiшцi щирiй квiтує,
Наче красуня весна.
Iнодi просто мовчить,
Щоб не тривожити душу...
Каже: любити я Вас не примушу:
Все, що на силу, болить.
Знаючи iстину ту,
Вчiмося мовчки любити,
Краще-бо потай з любов'ю прожити
Аніж слова в пустоту...
Щось не туди я зайшов,
Адже таким не страждаю:
З чаші-бо дружби напiй випиваю:
Сумiш листiв та розмов.
Цього достатньо мені,
Цим я безмежно щасливий...
Дружба щадня додає менi сили,
Наче той дощ навеснi.
Як-бо від нього трава
Густо росте й зеленiє,
Так моє серце вiд дружби радiє
З нею щоднини спiва.
Мандрiвниця любов
© Copyright: Руслан Мамчак, 2010
Свидетельство о публикации №110071202475
Свидетельство о публикации №110071202475
Рецензии