Тихо. Ніч. Зірки на небі.
Вовки виють у лісах.
Над тобою десять метрів
Глини, цегли і піска.
Ти не можеш зрозуміти
Де ти є і що таке.
Хочеш ти увесь тремтіти:
Де ж то тіло є твоє?
Ти заснув ще вчора вдома,
А проснувся вже в гробу...
Це, напевно, перевтома,
Що навіює тугу.
Ти постукав над собою,
Та звук раптом заглушивсь;
Зрозумів ти, що жахливий
Чорт в тобі вже оселивсь.
Поховали тебе швидше,
Ніж умер ти наяву,
Положили над тобою
Чорну кришку гробову.
І ніхто вже не згадає,
Що хтось був колись такий...
Всі твій спадок розбирають,
Не потрібен ти живий...
Подii пiд нiчним небом...
© Copyright: Наталия Федоришин, 2010
Свидетельство о публикации №110071100550
Свидетельство о публикации №110071100550
Рецензии