Я заїла морозивом біль,
Шоколадом запила самотність,
З медом влила в життя нових мрій
І про твою забула холодність.
Карамеллю змастила уста
І печеньком проклала дорогу
Кудись туди, де завжди є весна
І виконують кожну вимогу.
Мармеладом кидаю у фото,
Воно падає прямо в вино.
Це не хоббі, це просто робота,
Щоб назавжди десь зникло воно.
Я Нутеллою тіло намащу
І злетяться до мене усі,
Я міняюсь і я буду краща,
А це все залишаю у сні...
Солодкий...
© Copyright: Наталия Федоришин, 2010
Свидетельство о публикации №110071002306
Свидетельство о публикации №110071002306
Рецензии