Я пам‘ятаю рай. Його величчя.
Пасхальне сонце. Великдень. Тепло.
Й безжурні, радісні навкруг обличчя
Дітей, що вибігли юрбою за село.
Малеча та, нестримно-галаслива,
В уквітчаній кульбабою траві,
І півнів задерикуваті співи,
І обрій мерехтливо маревів.
Здалека сяють невеличкі хати,
Сади духмяні і криниця край села,
Он глечик на паркані кострубатім,
І хлібом пахне, що бабуся напекла.
Пташиний гомін, небо, що без краю,
І квітне степ від неба до Дніпра…
Цей спогад досі душу зігріває.
І зупинився час. І серце завмира.
Таким я пам‘ятаю теє свято.
Катали писанки в густому споришу
Безгрішні діти, наче янголята.
Як вже давно живу я і грішу.
Я вже була в раю!..
Я пам ятаю рай
© Copyright: Соловей Заочник, 2010
Свидетельство о публикации №110070907647
Свидетельство о публикации №110070907647
Рецензии
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.