А вчора ніч була така ж стрімка, як вічність!
Така ж пахуча, як черемхи цвіт.
До серця зорі припадали грішно
Крізь помережі довговіїх літ...
До личка місяць сміло залицявся
І посилав свій промінець до вуст..
І може хтось із заздрості сміявся
Із молодих купальських тих розпуст....
Вода - пустунка білі ноги ніжила,
До рук трава кидала сміх роси...
І аж над вітами - тенетами горішніми
Та чорнокленна Марева яснить!
Усі казки в Купала ніч прихильні,
Усі казки опущено на дно
Його очей... Омего, таємничого трипілля,
Чому мені так солодко було?
А вчора ж ніч була така ж стрімка, як всесвіт...
Така ж солодка, як черемхи цвіт.
купала
© Copyright: Андрей Каблучка, 2010
Свидетельство о публикации №110070703461
Свидетельство о публикации №110070703461
Рецензии