Я був запрошений. Трапляється й мене
В сто років раз куди-небудь запросять
Та не додому, так , в кафе
(Там де замовиш, і тобі приносять).
Життя іде, хтось «вижив», хтось помер
Хтось обійма посаду і ленд крузєр
А я ніхто, як кажуть се тепер -
Школота, ніщєброд, невдаха, лузєр.
Тому логічно більшості бридкий
Зостались тільки спогади й минуле
Розмов нема, лишилися думки
І Інтернет, де кожен своє туле
І я тулив, анкети, сайти, нік
Списалися, домовились зустрітись
«Привіт з минулого», смішний я чоловік
Згадаю «зустріч» - хтиться удавитись.
Минуле – небезпечна річ
Сміттям колишнього, недопалком-окурком
Відчутись шанс. Збирався, їхав ніч
Приїхав на «вечерю із придурком».
Вечеря з придурком
© Copyright: Поспишайко, 2010
Свидетельство о публикации №110070402879
Свидетельство о публикации №110070402879
Рецензии