Дощ

Сьогодні йшов дощ... Перший весняний дощ... Дощ, який змиває все минуле, все старе, омертвіле і зароджує нове, очікуване, прекрасне... Зароджується нове життя, яке потім зацвіте в силі та красі, постійно зрошуючись дощами, що будуть освіжати початкову красу, змивати пил, який вкриває її, давати необхідну вологу для росту...
       Подібно і в духовному світі людини настає весна відродження, яка починається із солоного теплого дощу сліз покаяння, що змивають старі залишки, змивають той гріх, який заважав прорости новому прекрасному життю, яке б розцвітало і зміцнювалось в промінні Життєдайного Сонця, приносячи оточуючим красу і плоди радості, миру та любові.
       Але хай цей перший дощ не стане останнім в тому новому житті, яке тільки-но почало свій довгий шлях розвитку. Адже можна задихнутися від пилу світу, який мимоволі потрапляє на прекрасну яскраво-зелену рослину, що є образом відродженої душі. Тому так необхідно обмитися дощем ще раз і ще раз.
       О, як прекрасно, як чудово, що ми можемо дощити!  Нехай глибокі ріки потечуть із нашого серця, щоб відобразити, повністю віддзеркалити безмежно прекрасну Сонце-Любов!

                12 березня 2003 року