Лесi

Скільки волі в цім немічнім тілі!
А в душі -сили духу й наснаги,
Що за долю народу зболіла
Й закликала його до звитяги.

Душа, мов каліка на милицях,
Все трудилась до сьомого поту.
Піт стікав по скронях і вилицях
І зів'ялих устах від скорботи.

Та скорбота - за долі людськії,
За щасливе і світле майбутнє.
І щоб Час по віках не розвіяв
Надбання поколінь незабутнє...

В її погляді мужність іскриться,
Хоч вона - звичайнісінька жінка...
її слово - незламная криця!
Недаремне вона - Українка.


жовтень, 2007


Рецензии
Пронзительные строки!

Вадим Константинов 2   27.06.2010 07:04     Заявить о нарушении
Вся жизнь этой удивительной женщины - мужество, страдания и талант...

Анна Корниенко   27.06.2010 22:32   Заявить о нарушении