Іди до кінця
вулиці, а там - вікна.
І світло брудне
крізь рожеві фіранки гріха.
Записуй адресу:
ми там, де помітні
На одязі плями,
де крок щосекунди стиха,
Де нас через мить
не застануть конверти,
Зізнання в коханні
чи просто банальні листи…
Дізнайся, чому
нам так легко й відверто –
Не треба терпіти,
кохати чи просто іти.
Ми там у віках.
Нас не можна губити,
Чіпляти на пальці
наш біль і скалічений зойк.
Мовчи і не знай,
вже скількох нас убив ти,
Скількох ще уб’єш
і народиш бездомних зірок…
2010
Без мiсця життя
© Copyright: Александр Васильевич Бойко, 2010
Свидетельство о публикации №110062302213
Свидетельство о публикации №110062302213
Рецензии
