Пам ять в павутиннi

Мрія моїх мрій
гуляла серед ночі.
Велетенський двір
паничів заможних
так манив її.
Небачена красуня
у панчохах білих
загубилась в яблунях
й пам`ять в павутинні.
Вітер віє гілками,
листям і плодами,
паморочить голову
у відсутність пам`яті.
Пахощі медові
в яблуневім соці
так пасують мрії
мрій моїх безсонних.
Бездоганний мрійник
загадав бажання,
щоб не поверталась
пам`ять до кохання.
Тиша захопила
подих і надію
повернути втрачену
пам`ять моїй мрії.
Первісток кохання,
народжений за мурами,
в марновірство вдарений -
приходить лише з сутінками.
Пелюсток прив`янутий
місяць колихає.
В`янути, зав`янути...
Котрий час, кохання?!
...Мрія моїх мрій
гуляла серед ночі.
Велетенський двір
паничів заможних
так манив її... (24.07.2003)


Рецензии