Любов на площі виступала.
ЇЇ німі слова глуха публіка сприймала
з бронзой серця на руках.
Любов моя! Горять в вогнях -
вони тебе не чують!
Їх вигуки - сліпа броня,
приховує порожні душі.
Єдиний вигук - сонце в очі!
Єдиний вигук - геть, земля!
І маревом троянди в ночі
ходять листям шурхотя.
"Любов - химера!" "...І зараза!"
"Любов до гроба - це хвороба!"
Шановний, Вам не до вподоби?!
Хтось в натовпі в серцях кричав.
Що за манери?! Що за гамір?!
Вгамуйте, пане, почуття!
Брудним здається добрий намір -
ганьбити те, з чого життя.
Любов моя, поглянь, змія!
В обіймах серце потерпає...
З бронзи пам`ятник в руках
лише про площу нагадає. (28.06.2003)
Пам ятник iз бронзи
© Copyright: Оксана Мосенцева, 2010
Свидетельство о публикации №110062106233
Свидетельство о публикации №110062106233
Рецензии