Вона не зачиняла вікон,
коли лягала спати.
І вірила, що ліки
таки лікують її рани...
Народженую музою
в червонім капелюшці
хоронили вулиці
і будинки вуличні.
...Ковток вермутовських трав
з долин гірського сонця
її, вродливу, одягав
у розмаїття шовку.
Танцюючи під дощ,
під звуки довгих потягів,
вона омріяла того,
хто був для неї проклятим.
…Не знайти і квітки,
щоб похоронити
сподіваннями оживлені
всі її молитви.
"Кохай лише любов,
та не люби обличчя", -
повторювала їй
розумна мати, жінка.
"Інакше попадеш
під чоловічу владу,
і в зраді проживеш
всі дні, всі ночі. Заради
чого, поміркуй,
своє життя псуєшь?!."
"За мрію про любов,
яка в мені живе!"
"Щасливий той,
хто надихнув тебе на це."
...Власними руками
зруйноване життя
обірвалося в той момент,
коли прокинулась вона...
Вона не зачиняла вікон,
коли лягала спати.
І вірила, що ліки
таки лікують її рани. (09.03.2003)
Народженая музою
© Copyright: Оксана Мосенцева, 2010
Свидетельство о публикации №110062106209
Свидетельство о публикации №110062106209
Рецензии