Іноді життя - як той полин -
Має гіркоти жорстокий присмак...
Та ніхто не спинить часу плин,
Вже коли впаде на нього присмерк...
Отоді цінуємо життя,
Кожен день - як подарунок долі...
А колись було те відчуття,
Що життя так тягнеться поволі.
Я іду по росяній траві,
Вітерець цілує сиві скроні,
Сонце сипле промені свої
З щедрістю в натруджені долоні...
Ой, життя моє! Мої роки
Розлетілись лебединим пір'ям...
Береги життєвої ріки
Стали ще багатші в надвечір'я.
червень, 2010
Мое надвечiр я
© Copyright: Анна Корниенко, 2010
Свидетельство о публикации №110062102255
Свидетельство о публикации №110062102255
Рецензии
Впереди далеко не всё... А то, что осталось :))))))))
Спасибо, Вадим!
Анна Корниенко 21.06.2010 21:03 Заявить о нарушении
Спасибо, Вадим!
Анна Корниенко 21.06.2010 21:03 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.