Вітру долоні світ обгорнули,
Райдужні мрії на віях поснули,
Не назавжди, до наступного ранку
Не твоєї весни, чужого світанку.
На місто лягає вечірня імла,
Жаль не вистачає одного крила,
Щоб вище небес, щоб тільки з тобою
Навіки віч-на-віч душа із душою.
Звичайнісінький світ, не райські сади,
Серце лине до тебе, рветься туди.
Там сонце яскравіше, ніж на землі,
Та бачу його я лише уві сні.
Як зберегти ті сни, спитаю вітер,
Він все-все знає, крім звичайних літер,
І відповість, розсипавши сніжинки талі:
„Від поглядів холодних якнайдалі...”
Вище небес
© Copyright: Анна Сорока, 2010
Свидетельство о публикации №110061705829
Свидетельство о публикации №110061705829
Рецензии
Анна,дуже гарний вірш,насичені кольори і прекрасне почуття слів.
Дмитрий Куц 01.03.2011 19:24 • Заявить о нарушении
Дмитрий Куц 01.03.2011 19:24 • Заявить о нарушении