Григорий Чубай. А я тебя давно уже забыл...

      


А я тебя давно уже забыл.
Зачем ты нынче снова прилетаешь
в том самолёте побелевших снов
на грустные аэродромы
моих очей.

Зачем же ты опять
о дыме говоришь, который хочет
вернуться к старому костру, и снова
стать пламенем.

Я просыпаюсь ночью,
свечу забвенья молча зажигаю,
зову в ночИ траву
и обращаясь к свечке
я говорю:

Трава,
трава-травица
зазеленей
пусть будет всё как прежде

Покойницу-зарю зову в ночИ
и говорю
заря
не вспыхивай
не нужно
пусть будет всё как есть

А самолёт
неумолимо близко.
А ты...
спускаешься по трапу,
улыбаясь
чтоб погасить свечу.

      *   *   *

Григорій ЧУБАЙ

А я тебе давно уже забув
Чому ж тепер ти знову прилітаєш
В літаках пребілих снів
На засмучені аеродроми моїх очей

Чому ти знову
Повідаєш історію про дим
Який вертається до свого вогнища
Начебто знову хоче стати полум'ям

Я прокидаюсь опівночі
Щоб засвітити свічку забуття
Траву із ночі зву
До свічки тої кажу

Траво травице
Будь зеленою
Най буде все як є...

Зорю померлу
Зву із ночі темної кажу
Нетреба зоре не спалахуй
Най буде все як є

А той літак
Вже невмолимо близько
А ти усміхнена вже сходиш трапом
Щоб загасити свічку

***
Джерело: Веб-сайт Віталія Живого.