Ода самогону

(гумореска)

  Ой, як наша Люба               
  Самогон варила.               
- Нехай собі буде,               
  Так всім говорила.               
- Пригодиться зілля,               
  Справимо весілля.               
  Не дай Бог годинка,               
  Буде на поминки.               
  Самогон зварила,               
  У бутлі розлила.               
  Та й взяла лопату               
  І пішла ховати.               
  Перший у хліві під дахом,               
  Де роги й копита               
  Набралася страху,               
  Щоби не розбити.               
  Другий бутиль за хатою
  Любаша зарила,               
  Щоб запам’ятати,               
  Кізяком накрила.               
  Третій на городі,               
  Четвертий у дровах,
  Нагонила, годі!
  Пасе вже корову.
  Чоловік веселий
  Спозаранку ходить,
  Щось там "теревенить"
  І пісні заводить.
  Кинулася Люба,
  Горілки немає.
- Що ж то воно буде?
- Чоловіка лає.
  Ти кого питався,
  Як ти догадався?
- Пішов я за хату
  Горіхи збирати,
  Дивлюся – кізяк!
  Розсудив я так:
Не могла теличка
Тут гризти травичку
Не пригне між лати,
Які навкруг хати.
У хліві все просто:
Давав курям просо, 
Вгору подивився
Відразу похмелився.
Я такий нюх маю,
Від мене не сховаєш,
Горілочку рідненьку
Чую далеченько.
Тож давай, Любаню,
Нагріємо баню.
Я пішов по дрова,
Не трону – бувай здорова!

З почутого в с. Тишківка
на Кировоградщині
2010 р.