Це не в нашiй краiнi...

Був час, коли я теж думав, що вирішивши національне питання (як то скажімо в часи Богдана Хмельницького), ми заживемо!!! Та стався 91-й рік... Ніби-то незалежність і все таке.. Але ж ні, не зажили (крім бандюків та прордажних чиновників)). Тоді усвідомив, що нацпитання не є вирішальним, а лише складовою часткою чогось іншого,більшого. Це має бути щось таке, що дуууже не подобалось би усім панам усих часів і народів. Тобто щось певно інтернаціональне(бачу у Вас товариша Че). Класове питання! Лише й тільки воно пояснює ситуйовини нашого несправедливого буття. Лише його VIP-пани, та їхні вже й VIPізята в усьому жлобськокапіталістичному світі намагаються нам "сірим" замінити на національно-релігійні розборки, доки самі ділитимуть та смакуватимуть наше життя "в реалі". Допоможемо їм себе дурити, чи, подібно Кармелюку та Довбушу, покажемо де їх справжнє місце - залежить від нас самих. З повагою і побажанням недаремних пошуків

Олег Омелянчук   26.07.2010 17:40   •   Заявить о нарушении