Якось ввечері в садку
ти сказала: «Так люблю», і я,
сп’янілий від кохання,
скакав мов мавпа по парканах.
І тут, не знаю, десь взялись два
поліцаї молодих, вони мене взяли,
скрутили і в буцигарню посадили.
Мене там довго катували, пальці
в двері засували, якісь папери
підсували, ну я ще той таки,
«Морозов», не здамся гадам
я ніколи.
І ось, тепер лежу в лікарні,
побитий весь, і в синяках, ще й
трубки скрізь якісь стирчать.
А біля мене на стільці сидить
моя кохана, вся зблідла, мов
«японська гейша», а я лежу
собі й гадаю: яку ж то силу
має все ж таки кохання, куди
там випивці й цигаркам,
наркотикам і клеям всяким,
а ось кохання – інша річ,
бальзам на душу від нудьги…
Бальзам на душу вiд нудьги
© Copyright: Онуфрий Отвязный, 2010
Свидетельство о публикации №110060808935
Свидетельство о публикации №110060808935
Рецензии