Солдати, солдати, солдати,
Своєї Країни сини.
Ви знов піднялися в атаки,
Щоб світ захистить від війни.
І знову ридатимуть мати
Та вдови всю ніч до зорі.
А Ви, коли вщухнуть атаки
Прийдете до них у вісні.
Прийдете до рідного дому
У темряві скинув вуаль,
Щоб з першими півнями знову
Піти в позахмарову даль.
Підешь ти піднятий сурмою,
Коли вся оселя ще спить.
А мати, ще там, ще з тобою...
Сльоза по подушці біжить.
Така вже в нас доля, але ж чоловіча
Ми нащадки батьків й дідів.
За нашу Країну, вкрай, вщерть мальовничу
Крокуєм в безодню віків.
Солдати, солдати, солдати,
Своєї Країни сини.
Ви знов піднялися в атаки,
Щоб світ захистить від війни.
2010 рік
Солдаты, солдаты, солдаты
© Copyright: Владимир Валентинович Лыков, 2010
Свидетельство о публикации №110060805996
Свидетельство о публикации №110060805996
Рецензии
