Пори року

Роки минають тихо день за днем
Як тії пори року мимоволі
І кожен в них знаходить щось своє
В цих порах року,як капризах долі

Зима спочатку біла,як фата
Накриє землю білим тим намистом
Кругом поглянеш - ну яка краса
Аж очі засліпляє білим блиском

І іній вкотре намалює нам
На наших вікнах чудернацькі квіти
Зима,зима,красуне ти моя
Ну як тебе можливо не любити

А ось й прийшла весна,біжать струмки
Неначе сповіщають про новину
Що скоро все розквітне навкруги
Й душа моя розквітне у цю днину

Весна дає нам віру і любов
Натхнення,сили і бажання жити
Аж чутно,як у жилах б'ється кров
Ну як весну можливо не любити

Ах літо,літо,літечко моє
Тебе завжди чекаю з нетерпінням
Ти таке рідне,наче щось своє
Завжди зігрієш сонячним промінням

Так хочеться втекти і впасти геть
Занурившись в луга твої зелені
Ці барви сповивають,наче мед
В твоїх руках яскраві акварелі

Настала осінь,осене моя
Вдягаєш знову золотаве плаття
І листя жовте під ногами сновива
Летить,щоб не потрапити в багаття

Ах осінь,осінь,осене моя
Пора чарівна і прекрасна досить
Буваєш,правда, іноді сумна
Й сльозами нас своїми поморосиш

Роки минають тихо день за днем
Як тії пори року мимоволі
Після весни ми літа не діждем
Аж тут і осінь стукається в двері

А під кінець візьме й прийде зима
Й волосся нам покриє тим намистом
Тим білим-білим,наче як фата
Що очі засліпляє білим блиском.