Ностальгія - вічна пляма пам’яті,
Вітка орбіти у людській голові,
Я стурбований, а чи знаєш ти,
Що лишило десь шило в мені,
То колиска колись, у любові,
Залишена з часом в серцях,
Янгола й чорта, у спільній їх змові,
Забитий у скроні заржавлений цвях,
І прах, розвіяний стрілкою неба,
Розмиті у море мости,
Хоч сумувати десь дещо і треба,
Та не треба так стрімко, плести,
Все, вже десь крапка,
Щастя то пауза між горем,
Пісками навіяна гниюча скабка
Пісками, не змитим ще морем
Настальгия
© Copyright: Антон Мартини, 2010
Свидетельство о публикации №110060606473
Свидетельство о публикации №110060606473
Рецензии