Ти так бентежно у своїй печалі
Сиділа й падала у квіти мрій
Оті троянди, що на білому роялі
Чекали голос що жаданий і святий
Ті пелюстки, неначе ти
Всохнеш без краплини раю,
А тей голос що жаданий і святий
За келихом у тьмі згадаєш,
Хвилини, у яких він знову твій
Вже не кинуть помирати на узбіччі,
Колись він був жаданий і святий,
Тепер - краплинки раю на обличчі
так бентежно
© Copyright: Антон Мартини, 2010
Свидетельство о публикации №110060606439
Свидетельство о публикации №110060606439
Рецензии