Поринь, поглянь у мене
Давай втечем в святу цю ніч
Яка зима тоді без тебе
Без поцілунку й білих свіч
А ти втекла послухавши зізнання
Втекла у весни ранній цвіт
І згодом у нове пірнання
Повела власний юний світ
Тоді як вітер п’яний, з хмар
Упав і вибачивсь про себе,
Розбурханий коктейлем з чар
Дивився сни лише про тебе
.
А ти злякалась і пішла у літо
Єдина втіха жайворонка спів
І десь роз тьохкала пів світу
Про те як душу вітер напоїв
Тепер вже й дощ клопоче про любов
Щоб в берегти її краплин не досить
А вона побігла в осінь,знов
І щиро хмари в небі просить
Хмари дивляться, замилувавшись нею
А вона від розпачу ошуканих надій
І знов у зиму, стежкою своєю
Мені понесла погляд свій
Та знаю я, ти знов підеш
Залишивши єдину скруту
Зі мною разом не втечеш
У ніч святу і незабуту
ВОНА
© Copyright: Антон Мартини, 2010
Свидетельство о публикации №110060606422
Свидетельство о публикации №110060606422
Рецензии