Думки

Я пройду крізь усі перешкоди,
Я добуду, добуду собі
Трошки мрії та трошки свободи –
Зрозумієш усе ти тоді.
Мої прагнення і сподівання
Не пройдуть крізь життя навмання.
Вони знають, що сильне бажання
Не зазнає проблем, це – знання.
Ти не віриш у власнії сили?
То повір мені, зможу я все!
Ти не знаєш – тебе я любила,
Але час надто стрімко несе.
Мене гнуть і згинаються крила,
Але хочу знайти я в собі
Свої мрії, наснаги та сили,
Щоб колись розказати тобі!
Ти побачиш, що ти помилявся,
Що змогла я усе і сама…
Ну, а ти – ти на зорі тоді задивлявся.
І казав – в тебе в серці – зима.
А я зможу, зроблю, переможу…
За одне мене тільки пробач…
Що з тобою життя не проводжу:
Не навчилась кохати. Не плач.
Ти пробив ті глибокії рани
І вони у душі не мовчать.
Вже запізно! А, може, зарано…
Та не хочу я більше страждать.
Все загоїться, вкриється мохом.
Ще й на ньому трава поросте!
Та лиш серце десь глибоко тьохкає…
Але знаю – я зможу усе!