Туга

Мереживом сивих ночей зголоднілих
Спливали години, хвилини і мрії.
Тебе у пітьмі відшукати хотіла,
Та де там? Сухий лише вітер овіяв
Заламані руки одвічної туги,
Ті плечі,що так зажадали цілунку,
І вії, що не відшукали рятунку...
Та знов холоднеча, як люта знедуга...


Рецензии