***
Гойдався день на сірій павутині
холодного осіннього дощу.
Ая весну свою згадала нині,
і холоду я в серце не пущу.
Згадала, як стояла в травах боса
й пила очима ранній цвіт зорі,
і холодили ноги срібні роси,
і птаха славила той ранок угорі.
Бузкова заметіль крутила світом,
тяглись до сонця брості молоді,
а я зростала, і чекала літа,
і в осінь ще не вірила тоді.
***
© Copyright: Татьяна Ярош, 2010
Свидетельство о публикации №110060404429
Свидетельство о публикации №110060404429
Рецензии