Я буду обирати, чим можеш лікувати!
Гіркий – ні: солодкий.
Щоб про полуницю, або малину,
Про літній ранок, чисту машину.
Про асфальт після дощу весняного
І про поцілунок коханого.
Ніс – ні! Не хочу!
І не думай, що голову морочу!
Бо ніс – це про мряку, про мокрий сніг,
Про те, як їхав,
А пішохід несподівано дорогу перебіг.
Це про життя без пальців у заварному кремі,
Без ароматів,
Без твоїх очей, без кавових автоматів.
Пігулки – не пропонуй! Викинути, забути!
Віддати зимі, а, натомість, весну вдихнути.
ЇЇ мрії про літо, холодний вітер,
Білу шкіру, посмішки, віру…
Знаєш, пігулки схожі на тебе:
Забуваю, а потім:
Йду,
Беру воду,
Запиваю.
***
© Copyright: Кулеба Женя, 2010
Свидетельство о публикации №110060402589
Свидетельство о публикации №110060402589
Рецензии