Мамо

Коли на землю впаде ніч, і знов журить зненацька стану
Я лиш згадаю мимохіть – ласкаву , ніжну серцю маму.
Коли вкладала ти мене маленьку , безтурботну
У ту колиску на вікні я бачу все охотно й пам'ятаю…
Наче вчора ще бігала за мною ти, сварила , лаяла , любила –
Найголовніше у житті дала мені ти зрозуміти….
Що є журба , як пахнуть квіти , кого любить , кого боятись –
Що шанувать а що цуратись, спасибі , мамо,пам'ятаю.
Бо все що зараз можу я це завдяки тобі , я знаю,
Це задля тебе я така.
Найяскравіший погляд в серці я лиш для тебе бережу
Спасибі мамо , що на світі – що на світі я живу!
Спасибі мамо що такою зробила ти мене як є
Спасибі мамо що з любов'ю літа ростила…не мине
Ця пам'ять ніжна у душі .
Матусю,ластівко моя, до тебе серце завжди лине
Я впевнена,пройдуть літа , хай довго , важко і турботно
Мене ніколи не покинеш, і не залишиш ти!
І час мине, та як колись , хай зовсім вже і не маленьку
Ти по русявій головеньці погладиш ніжно так мине..
І поцілуєш…як колись.
Мамо,рідна , як люблю твої я руки золоті
Дитячі дні свої з любов'ю гадаю я не в самоті-
Бо я з тобою…ти ж бо поряд, до тебе кожен раз звертавсь
І ти мене не залишаєш, лиш посміхаясь кожен раз
Ти кажеш ніжно і турботно : « Ти ж вже велика , доню, люба
Навіщ тобі мої заботи?Вже виросла , моя принцесо ,
Моя маленька , мила донько , тебе відправила в життя
Ти свято окропита мною , люблю тебе , живи з любов'ю».
Твої слова для мене – сповідь,твоя любов для мене скарб
Ти пам'ятай , моя матуся, що вже ніколи у житті
Тебе не смію я покинуть , бо ти дала мені цей світ –
І змогу бачити це небо …чарівне,синє,добре небо!
І знаю , люба , я як слід вести себе на цій планеті !
І все тобі – спасибі , мамо, люблю тебе , моя кохана!