Навколо стільки найдорожчих рук.
Де б не спіткнувсь
завжди мене підтримають.
Але колись, гуляючи під римами,
покину все, як дерево кору.
Не побоюсь залишитись з нічим
і нічиїм. А там... нехай як буде.
Щоб, падаючи в прірву, не чужі –
свої мене підтримували б руки.
автор - Володимир Віхляєв
Гуляючи пiд римами
© Copyright: Вихляев Владимир, 2010
Свидетельство о публикации №110060205574
Свидетельство о публикации №110060205574
Рецензии