Він у шерензі був ще той дивак:
шикуються вже браття голомозі –
чоло зведе граційно на дива,
неначе світу вирок оголосить.
Із пилу брови догори скидав
і світло (мов комету) в місяць правив,
що гордо коливався на вітрах,
неначе серце темряви криваве.
І правилам усім насупроти
підпалював він небо неозоре,
коли вночі вмикали ліхтарі,
а на дахах спалахували зорі.
Хоч був лише звичайним ліхтарем –
скрутив собі він в’язи металеві.
І, наче сонях, голову простер
до волі та до вічності у двері.
автор - Володимир Віхляєв
Лiхтар
© Copyright: Вихляев Владимир, 2010
Свидетельство о публикации №110060205530
Свидетельство о публикации №110060205530
Рецензии