Останній дзвоник весняного ранку
Своїм відлунням сон мені турбує,
Його почувши, дуже я сумую
За тим яскравим почуттів світанком.
За ту нагоду шлях собі обрати,
Що має кожний, на порозі цьому,
Відкрились двері в простір незнайомий
І все потрібне треба там придбати...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.