Підвладний часу голос, підвладна тиха туга,
Самотнє щире серце під владою часу...
Ми вірим в небо синє, ми віримо у друга,
Не віримо в образи та втомлену красу...
Під владою у сонця ранкові срібні роси,
Що тануть на світанку, як тане подих твій,
Ніч огортає осінь і запліта їй коси,
Немов вона, голубка, вже втратила спокій.
Колись хтось втратить владу, але відновить віру,
І упаде образа на пелено віків.
Мені присниться злива, що така щаслива,
І знову буде літо в самотності років.
Пiдвладна часу туга...
© Copyright: Оксана Руда, 2010
Свидетельство о публикации №110060104501
Свидетельство о публикации №110060104501
Рецензии